- бряжчати
- [бр'ажча/тие]
-чу/, -чи/ш, -чиемо/, -чиете/; нак. -чи/, -ч'і/т'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
бряжчати
Смотреть что такое "бряжчати" в других словарях:
бряжчати — чу/, чи/ш, недок. 1) Ударяючись, утворювати дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). || чим. Викликати дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих і т. ін. предметах або трусячи ними. 2) на чому, розм. Невміло або недбало грати на музичному… … Український тлумачний словник
бряжчати — (про металеві, скляні й под. предмети видавати при ударах дзвінкі звуки); брязкати, вибрязкувати, брязкота[і]ти (час від часу / уривчасто); бриньчати (про слабший звук); дзвякати … Словник синонімів української мови
бряжчати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
бриньчати — чу/, чи/ш, недок. Ударами по чому небудь утворювати легкі дзвенячі звуки; бряжчати … Український тлумачний словник
бряжчання — я, с. Дія за знач. бряжчати і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
вибрязкувати — ую, уєш, недок. Час від часу брязкати, бряжчати … Український тлумачний словник
забряжчати — чу/, чи/ш, док. Почати бряжчати (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
пробряжчати — чу/, чи/ш. Док. до бряжчати … Український тлумачний словник
черчати — чу, чиш, недок., зах. 1) Бряжчати. 2) Дзюрчати … Український тлумачний словник
деренчати — (видавати / утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. під час трясіння, тремтіння тощо), де[и]рчати, деркота[і]ти, деренькота[і]ти, дренчати, джерґота[і]ти, джеркота[і]ти Пор. бряжчати, дзвеніти 1) … Словник синонімів української мови
